Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Серед них — зумисне підготовлений голодомор 1932-1933 років.

У ці скорботні дні в кожному населеному пункті Новгородківщини відбувалися мітинги-реквієми, приурочені дню жертв голодоморів. У клубних, бібліотечних і навчальних закладах було організовано виставки літератури, виховні години, зустрічі. В музеї історії району створено постійно діючу виставку "Забуттю не підлягає. Голодомор 33-го очима свідків земляків”, яка вміщує документальні матеріали, фото та спогади свідків.

В Новгородці, біля пам’ятника жертв голодомору, в суботній вечір зібралися представники трудових колективів, учнівська молодь, громадськість селища, щоб пом’янути невинно убієнних земляків. В заході взяли участь заступник голови РДА Марія Ляшенко, селищний голова Олександр Сириця. У своєму виступі Марія Іванівна закликала присутніх розуміти, що об’єктивна оцінка тих страшних подій не може бути спрямована тільки на минуле, вона має бути спрямована в майбутнє.

З її слів, новгородківська земля втратила 696 жителів, 1011 громадян постраждали від голоду, до національної книги пам’яті жертв Голодомору включено 880 осіб — наших земляків. М. І. Ляшенко навела такі страшні дані того часу: у селі Спільне вимерли 60 сімей повністю, загинуло від голоду 370 осіб, з них 152 дітей; у селі Козирівка із 460 дворів у 1931 році залишилося у травні 1932 року — 180.

Присутні вшанували загиблих під час голодомору, запаливши жалобні свічки та поклавши квіти та колоски до підніжжя пам’ятного знака жертвам Голодомору 1932-1933 років. Також вшанували пам’ять земляків, які загинули внаслідок голодоморів, хвилиною мовчання.