 Те, що сьогодні відбувається в Україні, нікого не може залишити байдужим. Ще більше болить сердце, коли чуємо про десятки загиблих і сотні поранених у важкі дні громадського протистояння. Гинуть наші діти, незалежно від того, по який бік барикад вони стоять. Калічаться тисячі доль, страждають рідні і близькі поранених і вбитих майданівців. Відійшла у Вічність Небесна сотня...
А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч
Майдан ридав.
І з кров’ю перемішана сльоза,
А батько сина ще не відпускав.
Й заплакав Бог, побачивши загін,
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій ,
І вчитель
літній сивий-сивий.
І рани їхні вже не їм болять,
Жовто-блакитний
стяг покрив їм тіло,
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна
сотня в вирій полетіла...
| 
