З давніх-давен люди пов’язували віру в добро, успіх, щастя, мир і спокій з певними символами в оберегах. І одним з таких оберегів був і залишається в Україні вишитий рушник. Це для сучасної людини рушник став чимось екзотичним. А в давні часи він був її постійним супутником. Вузьким довгим шляхом слався він від самого народження малюка до його хрестин, потім займав почесне місце на весіллі, на сімейних святах і аж до останнього подиху. І цей довгий шлях називався життям.

Саме з ініціативи та під керівництвом Петрокорбівського сільського голови Зої Шепеленко розпочалася робота по виготовленню рушника-оберега Новгородківщини, який будуть вишивати представники всіх громад району. Вишили центральну частину рушника з гербом України, з традиційними гронами калини та колоссям; зробили поділ більш як п’ятиметрової довжини рушника на кожну громаду і закінчили вишивати свою частину з побажаннями петрокорбівські вишивальниці Марія Василівна Буйваленко, Марія Йосипівна Капелянович, Олена Григорівна Собкович, Марія Йосипівна Тимофєєва, Валентина Юріївна Євтушина, Галина Іванівна Степанюк. Вишивають рушник чорно-червоними кольорами. У своїх узорах вишивальниці використовують рослинні мотиви, характерні для центральної України (виноград, хміль, чорнобривці, троянди, лілії, кручені паничі), а також пташині мотиви (голуби, лебеді, лелеки, павичі, солов’ї). Кожна територія Новгородківщини буде вишивати свою частину тільки власним вибраним узором, дрібним хрестиком. Вишитий рушник буде передано в музей історії району як оберіг. Цей оберіг буде символізувати чистоту помислів, глибину безмежної любові до рідної землі, до її трудівників.

Орнаменти, символи, знаки, котрі наносяться на рушники, передають через роки інформацію про історію краю. „Хай стелиться вам доля рушниками!” — кажуть в народі, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди і любові. Тож нехай ці побажання разом із молитвами будуть вкладені „золотими” руками вишивальниць в районний оберіг, а він несе їх для всіх жителів Новгородківщини.

23 січня цього року на сесії районної ради рушник був переданий для подальшого вишивання Верблюзькій сільській раді.